Рятування прикордоної спадщини

 Польсько-українське пограниччя це територія, де зустрілися дві великі культури Сходу та Заходу, дві духовності, які внесли значний вклад у європейську культуру, яка творилася впродовж віків через спадщину греко-римської античності та юдеохристиянської віри. Впродовж віків ця земля була важливим місцем діалогу та конфронтації між візантійською та латинською традиціями. В останні століття також єврейська культура стала  складовою частиною культурного надбання цього терену. Елементом, який виділяється в краєвиді пограниччя, є сакральна архітектура, де поруч себе стоять церкви, костели та синагоги у специфічних для себе формах  та з оригінальними архітектурними деталями.

Наслідком подій ІІ Світової війни були нові кордони та радикальні зміни в сформованому віками культурному просторі польсько-українського пограниччя. Низка місцевостей діаметрально змінила свій вигляд. Багато пам’яток архітектури залишилися без опіки, незахищені поступово попадали в руїну не лише від природи, а й з людської руки. Цінні дерев’яні і кам’яні споруди знищувалися і розбиралися на будівельний матеріал. Деякі з них, передусім на терені колгоспів, призначено для складів хімікатів та господарських цілей. Твори мистецтва зустріла така сама доля, що й людей. Їх депортували, закривали в підвалах, нищили, палили, трактуючи як небезпечну загрозу. Ці дії спричинили створення ран у свідомості людей, які жили та живуть на цих теренах, незалежно від їх нацйональної та релігійної приналежності.

Саме тут, на пограниччі, де взаємопроникалися наші народи, де співіснували і до тепер видніють поруч себе копули церков та вежі костелів, ми повинні особливо дбати та цінувати наші регіональні традиції, але також вказувати на спільне коріння. Ми мали б ставати людьми, які усвіломлюють свою ідентичність та минуле, але водночас шанують культурні, мовні, конфесійні та релігійні відмінності інших.

Тепер, коли навколо так часто можна зустріти багато фальшивих стереотипів про драматичні періоди спільної історії, існує величезна потреба пошуку цінностей, які б об’єднували польський та український народи. Можна надіятись, що цьому саме сприятиме цей альбом.

о. Стефан Батрух