Сюжет про КІСЄ: http://www.tvp.pl/lublin/aktualnosci/kultura/transgraniczna-wspolpraca-trwa-kongres-inicjatyw-europy-wschodniej/12582932

АК

Європейські Дні Добросусідства

Малговичі-Нижанковичі

7-8 вересня 2013

Європейські Дні Добросусідства відбуваються на місці перетину кордону Малговичі-Нижанковичі з 2011 року і є результатом спільних зусиль партнерів з польського та українського боку. Ця подія об’єднує місцеві громади по обидві сторони кордону.

 7 вересня:

15.00 Транскордонний ярмарок, безкоштовний дитячий майданчик

15.00 «Чотири Кіло Громадянина» (Joke Ferajna)

16.00 Гурт зі Старого Самбора

17.00 Мальвіна Кусьор

18.00 Гурт зі Львова

19.00 Eden Expres

20.00 Наталка Карпа

21.00 Офіційне відкриття Днів Добросусідства

21.15 Вистава 3D – лазерне шоу

DJ Hubertus (польсько-української дискотека)

00.00 Феєрверк

 8 вересня:

15.00 Духовий оркестр харцерів міста Перемишль

15.00 Транскордонний ярмарок, безкоштовний дитячий майданчик

15.45 Краківський вуличний театр “Сцена Калейдоскоп”

Концерт Львівського державного чоловічого хору “Дударик”

18.00 Конкурс знань про Європейський Союз

18.15 Краківський вуличний театр “Сцена Калейдоскоп”

19.00 Виступи дітей та молоді

20.30 Козак системи

Увага! Тимчасовий перетин кордону буде відкрито 7 і 8 вересня 2013 між 10.00-22.00 год. за польським часом. Для громадян України потрібен паспорт та віза!

28 серпня у Корчмині (Польща) та Стаївці (Україна) відбулися Європейські Дні Добросусідства. На декілька годин польсько-український кордон у цьому місці просто перестав існувати. Цей захід польсько-українське пограниччя зустрічало вже вдесяте.

Урочистості розпочалися з літургії у давній дерев’яній корчминській греко-католицькій церкві. Одразу по церковній відправі розпочалася дебата «Кордон, що ділить?» Участь у ній взяли Марчін Войчеховський («Газета виборча») та Маріуш Скорнєвський (представник прикордонної служби Польщі). Модерував зустріч Лукаш Ясіна «Культура ліберальна».  До розмови також долучилися представники влади Сокальщини та інші присутні у храмі.

Після дебати люди, що з’їхалися на Дні Добросусідства з різних куточків України та Польщі, пішки пішли на українську сторону – до Стаївки. Серед присутніх були й ті, хто Колись жив у Корчмині але державний кордон між двома країнами розділив село навпіл. Тому, ЄДД тут – не лише урочистий захід та престольне свято, а, перш за все, можливість зустрітися й поговорити родичам, знайомим, колишнім сусідам.

Процесія з чудотворною іконою корчминської Матері Божої перейшла на український бік, де відбулася спільна молитва біля цілющого джерела й освячення води.

10-ті Європейські Дні Добросусідства тривали до 18:00 години. Саме тоді представники прикордонних служб двох країн закрили державний кордон. Люди прощалися один з одним до наступного року. Та в їхніх серцях живе віра, що зовсім скоро ніяких перешкод не буде. Кордони просто перестануть існувати не лише у цьому місці, а й взагалі.

Яся Рамська

Європейські дні добросусідства відкривають кордони

Протягом семи днів на тимчасовому пункті перетину поблизу сіл Адамчуки та Збереже паспортний та митний контроль було здійснено 35854 рази.

 Довжина українсько-польського кордону сягає 535 кілометрів. Попри проєвропейські декларації української влади, цю умовну лінію можна перетнути лише через 12 пунктів: шість автомобільних та шість залізничних. Тим, хто подорожує пішки чи на велосипеді, можна подолати залізний мур Україна – ЄС лише через пункт перетину кордону Шегині-Медика. Для порівняння, коли кордон Євросоюзу та Шенгенської зони знаходився між Польщею та Німеччиною, існувало 27 автомобільних, 5 річкових та 8 залізничних пунктів перетину кордону. На відстані 467 км!

Звернути увагу на цю несправедливість та дати поштовх до створення нових прикордонних переходів намагається Фонд духовної культури прикордоння. Разом із партнерами з України та Польщі ця організація вже десять років поспіль проводить Європейські дні добросусідсва. На короткий період з’являються невеликі пункти перетину кордону, а жителі сусідніх місцевостей мають можливість відвідати одне одного та познайомитись із культурою Польщі та України.

Цього року Європейські дні добросусідства двічі опинилися під загрозою. Спершу війт гміни Мірче Лех Шопінський відмовився від спільного святкування у Крилові та Кречові, посилаючись на яєчний інцидент у Луцьку. Згодом з’явилась інформація про те, що польська армія оцінила встановлення понтонного мосту в тринадцять разів дорожче, ніж минулого року. На щастя, військові зменшили вартість своїх послуг і поліські Європейські дні добросусідства таки відбулися.

9-15 серпня кордон знову «привідкрився» поблизу с. Збереже (Влодавський повіт, Польща) та с. Адамчуки (Шацький район, Україна). Над Бугом знову з’явився понтонний міст, а прикордонники обох країн потиснули руки і почали паспортний контроль. Організатори повідомили, що протягом семи днів паспортний та митний контроль було здійснено 35854 рази, тобто понад 5 тис. разів щодня. Щохвилини через міст проходило 6,7 осіб, а це означає, що на паспортний та митний контроль витрачалось близько 9 секунд. Можна? – Можна!

Програма цьогорічних Днів добросусідства у Адамчуках-Збережі зосереджувалася на діалозі культур та тісному спілкуванні сусідів із польського та українського боку, знайомстві з природою та історико-культурними пам’ятками. Також організатори підготували широкий вибір спортивно-туристичних розваг для любителів активного відпочинку: сплави на байдарках, кінні рейди, транскордонний марафон, змагання для рибалок і футбольний турнір. Учасники Днів добросусідства мали нагоду відвідати міжнародну конференцію «Наше Полісся, Наш Буг», Поліський економічний форум, розважальні програми за участю колективів із Польщі та України.

Як зазначили організатори, Дні добросусідства повинні оцінити жителі прилеглих територій, туристи та гості. Адже зріст зацікавлення прикордонним фестивалем дає надію на утворення постійного пункту перетину кордону Адамчуки-Збереже. На думку старости Влодавського повіту Вєслава Голачука, створення нових пунктів переходу сприятиме економічному розвитку повіту та цілого воєводства.

Десяті Дні добросусідства у Корчмині-Стаївці відбулися 28 серпня. Завдяки цьому невелике село на польсько-українському кордоні стало справжнім символом міжкультурного та міжконфесійного діалогу. У програмі – спільні богослужіння, культурно-мистецькі заходи, ярмарок народної творчості, а також дебати за участю українських та польських журналістів «Кордон, який ділить?». Приклад Корчмина-Стаївки поширився і на інші місцевості: 7-8 вересня кордон відкриється поблизу Нижанковичів (Львівська область) та Малговичів (Підкарпатське воєводство).

Європейські дні добросусідства стали наймасштабнішою подією на польсько-українському кордоні. І найрезультативнішою – у Долгобичеві-Угринові (Люблінське воєводство та Львівська область), де відбувалися Європейські дні добросусідства у 2007 та 2008 роках, вже будується пункт перетину кордону. У планах також відкриття пункту перетину кордону Нижанковичі-Малговичі, де Дні добросусідства проходять із 2011.

Варто сподіватися, що наступні Європейські дні добросусідства відкриватимуть кордони все частіше та стануть щоденною практикою у прикордонних регіонах. Адже саме так можна навчитися співпраці та порозумінню для спільного розвитку.

Олена СЕМЕНЮК

Публікація з Українського Волинського монітора http://monitor-press.com/

27 серпня в рамках Днів Добросусідства відбулися щорічні урочистості в Лісках та Білостоці – селах на польсько-українському пограниччі.  Ці місцевості тісно пов’язані з життям та діяльністю отця мітрата Мирослава Ріпецького та його дружини Євгенії.

 Священник Мирослав Ріпецький багато років, не зважаючи на заборону тодішньої влади, був душпастирем для людей, яких переселили під час акції «Вісла», капеланом Української Галицької армії.  Він задовольняв духовні потреби не лише греко-католиків й українців, а й всіх нужденних, не залежно від етносу та конфесійної приналежності*

 Захід розпочався літургією у колишній греко-католицькій дерев’яній церкві села Ліски (Грубешівський повіт). Цей храм збудований у 1872 році й тепер служить римо-католицькій громаді села. Відбулася панахида на могилі біля церкви, де поховані 86 українців, які загинули у 1944 році.  Далі прочани, які з’їхалися до колись рідних Лісок з усієї Польщі, пішли на цвинтар, щоб молитвою вшанувати пам’ять о. Мирослава Ріпецького та його дружини.

Наступним пунктом заходів стало село Білосток, де заходиться пам’ятник борцям УПА, які загинули тут за волю України  26 лютого 1946 року. Священики відслужили панахиду  біля монументу.

Парох Люблінської греко-католицької парафії о. Стефан Батрух розповів, що «…колись Білосток і Ліски були поєднані духовно, бо тут було відпустове місце. З розповідей відомо, що тут знаходилися каплиці Хресної дороги. Два місця творили одне ціле. Спочатку ми були в церкві з унікальним інтер’єром, яка заслуговує на порятунок від знищення. Друге місце – цвинтар, де похований о. Ріпецький, який  навіть після смерті відіграє важливу роль в історії кожного з нас. І це місце, де загинули люди вже під кінець війни. Загинули в символічному, відпустовому намоленому місці, де відбувалися величаві празники, куди приходили по воду з цілющого джерела. Можливо, для нас  – це символ, який ми ще не навчилися прочитати й зрозуміти…».

Відбулося також посвячення води в цілющому джерелі, що знаходиться поблизу пам’ятника.

*Отець мітрат Мирослав Ріпецький (1889 – 1974) був не лише греко-католицьким душпастирем, але й журналістом, дослідником історії української культури та історії Церкви, автором численних статей і книг. У 1947 році був депортований у рамках акції «ВІсла» з села Ліски разом з парафіянами до Хшанова. Там священик розпочав підпільне душпастирство. До нього приїжджали віряни з усієї Польщі. Мирослав Ріпецький організовував та вів релігійно – культурне та суспільно – громадське життя. За свою діяльність був засуджений до трьох років ув’язнення.

Згідно з заповітом, разом з дружиною, похований на кладовищі у Лісках, де багато років був парохом.

Руслана Порицька: «

   На Європейські Дні Добросусідства – 2013 Збереже-Адамчуки завітав… «Гармидер»! Це театр-студія Луцького районного будинку культури. Актори й актриси показали на польській стороні фестивалю  речитативно-пластичне дійство «Містерія любові», просто фантастичних мімів, а ще бавилися з усіма охочими у справжні козацькі ігри та танцювали українських автентичних танців. Між усіма тими театральними цікавостями, нам вдалося поспілкуватися з керівником театру-студії Русланою Порицькою. Серед іншого, вона розповіла ПРО…

МІСТЕРІЮ ЛЮБОВІ….

Р.П.: Ми показували першу частину нашого пластично-речитативного дійства «Містерія любові». «Речитативно-пластичне»  значить – доступне, не залежно від того, якою мовою спілкуються люди. Ця  вистава «їздила» до Білорусі. Тепер плануємо везти її в Естонію. В Україні ми теж показували «Містерію любові». У Луцьку, звісно ж, для нашого глядача. Найвища її нагорода – перше місце і краща режисерська робота на міжнародному фестивалі. Вистава про любов. Хіба до першої частини, котра називається «Весняна медитація», можна додати те, що вона побудована на обрядовості українській, на знаковості української культури, на символіці, на відчутті. Це не реконструкція, а те, як ми це відчували. Також тут можна почути відголосок авторського міфу Лесі Українки – знану  у світі «Лісову пісню».

… ПРО СХОЖІСТЬ КУЛЬТУР…

Р.П.: Коли дівчата тільки переодягнулися й вийшли на сцену, то люди сказали «о, русалки»! І це сказали поляки. Тому, образ цілком зрозумілий -  це по-перше,  а по-друге, наші культури й справді дуже близькі. Усі дохристиянські свята перегукуються. Різні назви, деякі відмінності в обрядовості, а суть – одна. Крім «Містерії любові» «Гармидер» показав пантоміму від нашого мім-дуету та трішки побавився з поляками так, як бавляться в нас на Поліссі.

… ПРО ТЕ, ЩО ЄДД ДЛЯ «ГАРМИДЕРУ» НЕ ВПЕРШЕ…

Р.П.: Уперше ми долучилися навіть до організації Європейських Днів Добросусідства. То був Кречів-Крилів,  українська сторона. Ми навіть провели такий міні-театральний фестиваль, котрий називався «Без кордонів». То був такий невеличкий театральний почин, що, впринципі, виправдав себе. Були цікаві постановки, пристосовані до відкритого простору.

…ПРО ЗМІНИ В ДНЯХ ДОБРОСУСІДСТВА…

Р.П.: Ми були тоді на українській стороні, тому важко сказати. Переходили на польський бік. Це зовсім інша місцевість, тому, мабуть, по-іншому організовується. Якихось змін у той чи той бік я не бачу. Єдине, тоді були виконавці, хед-лайнери і так далі. Зараз атмосфера душевніша. Принаймні,  мені так здається. Зроблений хороший акцент на майстрах, на спілкуванні. Люди дуже приємні. Немає таких, хто негативно реагує чи зустрічає стіною нерозуміння.

…ПРО КУЛЬТУРНУ СКЛАДОВУ ЄДД…

Р.П.: Будь-який культурний обмін – це вже величезний плюс. Ми пізнаємо культуру один одного, якщо це дійсно цікаво, якщо є можливості побачити справжню живу культуру. ми зустрічаємося тут, можемо вільно спілкуватися, не зважаючи на мовний бар’єр, але можемо порозумітися. Усвідомлюємо для себе, що це такі самі люди, європейці, які здаються такими далекими. Люди відкриваються, діляться контактами – це важливо!!!

Більше про театр-студію Луцького районного будинку культури «Гармидер» дізнаєтесь, перейшовши за цим посиланням www.garmyder.org

Нагадую, що Європейські Дні Добросусідства триватимуть до 15 серпня. Програму заходів шукайте тут: www.kordony.net чи на Facebook

Яся Рамська

Війт Волі Ухруської через десять років бачить на території своєї гміни місце переходу кордону в Збережі

Під час Європейських Днів Добросусідства – 2013 в Збережі-Адамчуках нам вдалось зустрітись з одним зі співорганізаторів події, який активно сприяє розвитку польсько-української співпраці – війтом гміни Воля Ухруська Яном Лукашіком.  Говорили про Європейські Дні Добросусідства та про майбутнє прикордонної гміни. 

 - Яке значення мають Європейські Дні Добросусідства для Вашої гміни?

Я.Л.: Дуже велике. Організовуємо цю подію вже 4 роки. Головна мета -  презентація наших можливостей, природних  і туристичних цінностей.  Також це прагнення до того, щоб місце перетину кордону Збереже-Адамчуки постійно діяло на нашій території. Сподіваємося, що завдяки ЄДД нам вдасться запланувати якісь спільні проекти з гміною з української сторони. Думаю про програму Польща-Білорусь-Україна, про її другий етап. Щоправда, нам не вдалося під час першого етапу скористатися з цієї програми, але все ще попереду. Сподіваюся, в майбутньому нам вдасться все втілити у життя.

Я.Л: Дні Добросусідства розвиваються з кожним роком.  Радіємо, що потік туристів збільшується. Більше людей із зовні нас відвідує. Це є чудовою рекламою нашої гміни і туризму на її території.

- Згідно з інформацією Маршалківської адміністрації в Любліні, гміна Воля Ухруська посіла перше місце серед гмін Люблінщини, як така, що отримала найбільшу фінансову підтримку від ЄС.

Я.Л.: Сам здивувався, що ми на першому місці.  Бачив, що ми попереду тих гмін, бо реалізуємо багато інвестицій та користуємося з багатьох програм, до прикладу, Регіональна Операційна Програма ЄС. У 2007-2013 роках реалізуємо проекти загальною вартістю приблизно 40 млн. З цих грошей 30 млн. – квота дотацій, котрі ми отримали від тих фондів.  Це проекти встановлення сонячних колекторів, спорудження гімнастичної зали, модернізація станції очистки стічних вод, розбудова 20 км. санітарної каналізації, спорудження водозабору,  очисних прибудинкових споруд, водопроводів і тому подібне. Також системи сполучення. То такий чудовий проект, котрого чекають жителі. Він полягає на побудові шести доріг, що становитимуть єдину систему транспортного сполучення. Вона з’єднуватиме один з воєводських шляхів, що проходить через Волю Ухруську, з повітовою дорогою. Це також буде об’їзд для тих авто, що хочуть оминути ВУ на шляху до Хелма чи Дорогуска.

- Перспектива і стратегія діяльності  дуже далекоглядна. Якою ви бачите свою гміну через 10 років?

Я.Л: Наша стратегія дуже проста. У справах суспільних та господарчих ми дотримуємося  5 пунктів, котрі реалізуємо вже багато років. Пункт перший – це здоров’я, освіта й безпека. Другий – розбудова туристичної, технічної та соціальної інфраструктури. Пункт третій – розвиток сільськогосподарської функції, четвертий – інтенсифікація туризму.  Останній, п’ятий, пункт – підтримка створення місць праці не в сільському господарстві.

Що буде через 10 років? Бачу гміну, де є діючий перехід кордону в Збережі. Бачу її з кількома новими підприємствами, з рівнем безробіття (зараз становить приблизно 16%) заледве 5 %.  Маю надію, що добре розвиватиметься туризм та буде багато структур, що працюватимуть у сфері послуг туристичного руху. Перед усім, прагну, щоб в гміні  були добре функціонуючі школи, охорона здоров’я.  Маю надію, почне працювати будинок соціальної допомоги, до чого прагнемо, бо тут  – чудовий клімат. Гміна Воля Ухруська розташована над Бугом. Це місцевість з добрим мікрокліматом, що підтверджено в багатьох наукових публікаціях. Хочемо зібрати ті матеріали в одне ціле й тим самим показати природні цінності. Це спонукатиме до того, щоб провести тут певний час, відпочити на наших територіях. Туризм буде тією провідною річчю, котру, надіюся, нам вдасться реалізувати.  Це гарні території, різноманітні форми охорони природи – частина Польського національного парку, міжнародний біосферний заповідник Західне Полісся. Також – ландшафтний парк в Собіборі.  Прагнемо створити тут декілька цікавих стежок: орнітологічну та таку, що служитиме для спостереження за життям диких тварин. Це ініціативи, що сприятимуть розвитку туризму в нашому краї. Воля Ухруська буде гміною, приреченою на успіх, не зважаючи на труднощі.  Маю надію, що її відкриватимуть для себе люди, а Дні Добросусідства цьому сприятимуть.

Яся Рамська, Настя Кінзерська

Розпочалися Дні Добросусідства у Адамчуках/Збережі

Європейські Дні Добросусідства – 2013 стартували 9 серпня на польсько-українському пограниччі. Уже вчетверте у селах Збереже та Адамчуки понтонний міст на р. Буг з’єднав Україну з Польщею. Відбулося урочисте відкриття мосту, а, водночас, й  прикордонного пропускного пункту Збереже-Адамчуки. Посередині Бугу також зустрілися представники влади Влодавського повіту та Шацького району.   

Староста Влодавського повіту Вєслав Холачук вважає, що новий перехід кордону між двома країнами Збереже-Адамчуки – шанс не лише для повіту, а й для усього Люблінського Воєводства.

Віслав Холачук. Староста Влодавського повіту:   … Це теж взяли до уваги при оновленні стратегії Люблінського воєводства. Звісно ж, прикордонне розташування частини територій воєводства має бути належно використане. Думаю, дії, що зараз заплановані, обов’язково реалізуються і цей перехід збудують, бо це – необхідність. Можемо порівняти кількість переходів кордону та відстань на колишній польсько-німецькій границі: там що 6-10 км були переходи, а на території Влодавського повіту – 80 км становить відстань між переходами. Та думаю, що ситуація змусить нас до прийняття рішення, щоб такі переходи кордону з’явилися, бо Україна, Росія – це ринки збуту. Якщо ми не збудуємо тут місць переходів кордону, то вони будуть в інших державах і користь приноситимуть там.  

Пішоходи й велосипедисти із самісінького ранку чекали на відкриття переходу через кордон. Велосипедист Артур розповів, що дуже задоволений Європейськими Днями Добросусідства.

Артур. Велосипедист:  Ми тут вже вдруге, були минулого року. Їдемо до Шацька відпочивати, купатися в озері, їздити українськими лісами.

 -  Чи ЄДД сприяють відносинам України й Польщі?

Дуже. Думаю, що так. Перш за все, у налагодженні дружніх контактів, бо їздимо на велосипедах, зустрічаємо людей, відвідуємо різні місця, церкви. Крім того це чудова можливість для відпочинку. У цьому році 3 рази перетинали кордон. Були в Долгобичуві, Диніськах, а тепер – тут. 

Для українця Юрія приїзд на ЄДД – вже традиція. Чоловік вважає, що було б дуже добре, коли б така подія тривала цілий рік.

Юрій. Приїхав на ЄДД з України:  Ця справа допомагає людям, родинам, звичайним жителям України й Польщі  познайомитися один з одним, поспілкуватися, побачити іншу країну та різницю… щось доброго, щось злого… налагодити стосунки.

-         Чи є ЄДД дієвими на міждержавному рівні?

Держава – це в першу чергу люди. Якщо люди між собою будуть жити дружно та з повагою, то й держави будуть так жити.

Поляк Єжи живе на пограниччі. Він розповів, що на його думку Європейські Дні Добросусідства надзвичайно потрібні, бо…  конче необхідне місце перетину кордону!

Єжи. Живе на пограниччі:  Тут має бути перехід. Нормальний перехід через кордон. Тому, що він дуже потрібний. Це б допомогло зближенню спільнот. Поки маємо те, що маємо. Але треба працювати в тому напрямку, щоб влади зробили щось конкретного для людей з однієї й другої сторони. 

Європейські Дні Добросусідства триватимуть до 15 серпня. Більше інформації та програма заходів: www.kordony.net

 чи на Facebook:

www.facebook.com/EuropejskieDniDobrosasiedztwaZberezeAdamczuki?fref=ts

Яся Рамська

]]>

10-та річниця Днів Добросусідства у Корчмині

Цього року Європейські Дні Добросусідства відбудуться вдесяте у прикордонних cелах Корчмин та Стаївка. Корчмин – маленьке село на українсько-польському прикордонні вже стало символом діалогу між українцями та поляками.

Його доля з одного боку – унікальна, а з іншого – показує схожість історичних процесів та перипетій сіл й містечок на пограниччі.

Його доля з одного боку – унікальна, а з іншого – показує схожість історичних процесів та перипетій сіл та містечок на пограниччі. “Через галицьке село Корчмин кордон проходив кілька разів. Галицький, волинський, польський, руський, австрійський, російський, український… Остаточно державну приналежність цього села було визначено договором між Польщею та СРСР про обмін територіями від 15 лютого 1951 року.”1 Після останнього поділу старовинна дерев’яна церква залишилась по один бік кордону,  а капличка Успіння Пресвятої Богородиці, збудованапоблизу чудотворного джерела – по інший. А колись церква та джерело були місцями паломництва… Розділено також і людей, які жили багато років поруч.

Понад 50 років минуло, щоб колишні сусіди змогли знову зустрітись, відвідати один одного, побачити де бігали колись у дитинстві.

28 серпня 2004 року кордон поміж Україною та Польщею перестав бути щільною, непрохідною стіною. Завдяки заангажуванню багатьох людей доброї волі та наполегливості о.Стефана Батруха колючий дріт кордону підняли, щоб давні друзі, сусіди зустрілися, їхні нащадки відвідали землі батьків, щоб українці та поляки змогли знову познайомитися.

Такими були початки Європейських Днів Добросусідства. Сьогодні – це вже рух який охоплює не лише Люблінське воєводство та Львівщину, а також і Підкарпаття та Волинь. Це зустрічі духовенства, представників влади, митців, громадських організацій, підприємців, та впершу чергу – звичайних людей.

Дні Добросусідства відбувалися у Долгобичові/Угринові, де вже будується пункт пропуску, Збережі/Адамчуках, де спільне українсько-польсько-білоруське Полісся ЮНЕСКО визнала транскордонним резерватом біосфери, Крилові/Кречові, де працюють над створенням туристичного пішого пункту пропуску через кордон, Городище/Варяж, де ленд-артівські виорані 200-метрові “риби” “перепливали” через кордон, Нижанковичі/Малговіце, де вже вчетверте відбудеться Форум Транскордонної співпраці.

Переглянути фотографії з Днів Добросусідства Ви можете тут: http://www.kordony.net/pl/galereya

http://fkdp.pl/galeria-fundacji

1. http://grekat.pl/uk/korczmin-wies-na-granicy.html