Діяльність греко-католицької громади в Любліні

Діяльність греко-католицької громади в Любліні

Присутність cхідної церкви у Любліні та в люблінському регіоні має свою довгу та надзвичайно цікаву історію.  Перша письмова згадка про Церквуу Любліні датується 1399 роком. Про те, що візантійська традиція міцно вписалися у краєвид цього міста свідчить існування церкви Преображення Господнього на Руській вулиці, площа св. Петра Могили, квартал міста “базилянувка“ від діючого безперервно впродовж двох століть Василіанського монастиря, чи теж вулиця “уніцка” при якій знаходився дощент знищений у 70-тих роках цвинтар, а також церква св. Йосафата на вул. Зеленій у якій до ІІ Світової війни відправлялася греко-католицька Літургія, тепер римо-католицький костел.  У той же час не варто забувати про один з найцінніших творів сучасного сакрального мистецтва в Польщі – іконостас авторства професора Юрія Новосєльського, котрий знаходиться в каплиці люблінської семінарії. Реальними доказами того, що греко-католики у важкі історичні періоди несли тягар відповідальності за долі Люблінщини, є святі мученики з Пратулина та Дрельова, які загинули від рук царської армії.  Також з Любліном пов’язаний блаженний Омелян Ковч – священик, який  загинув у таборі на Майданеку.

Вже понад тисячоліття люблінська земля знаходиться на межі, де перетинаються візантійська та латинська традиції, а, отже, польська, українська й білоруська культури. Це регіон, де східне й західне християнство зливаються в єдине ціле, що свідчить про його неповторний характер і культурне  багатство. Красномовним прикладом можуть бути візантійсько-руські фрески в готичній каплиці Святої Трійці, котра знаходиться в замку. В двадцятих роках минулого століття на Люблінщині було 400 об’єктів церковної архітектури, зараз їх є лише біля сотні. Така ситуація показує, що історія останніх 80-ти років не була ласкавою до них. Велику частину існуючих зараз храмів використовує римо-католицький костел, ще частину – православна церква, інші святині стоять пусткою, а три знаходяться у вжитку греко-католиків у Костомлотах, Хребенному й Любліні.

Греко-католицька церква в північно-східній частині Люблінщини, котра була частиною Королівства Польського, ліквідована Священним Синодом Православної церкви підпорядкованим Царському Уряду  в другій половині XIX ст. і включена до Російської Православної Церкви. Від тоді багато років її розвиток був неможливим, а бажання створити релігійну спільноту, використовуючи для своїх потреб римо-католицькі святині трактувалося як відступництво. Натомість, у південній частині Люблінщини після ІІ Світової війни подібний акт вчинила влада СРСР та Польської Народної Республіки. Йдеться про акцію “Вісла” (переселення та депортації людей на північно-західні території Польщі).

Позбавлені можливості користуватися душпастирською опікою у власній духовності й традиції, священики й віряни відчули величезну підтримку в тих роках зі сторони латинського костелу. Завдяки відвазі й відкритості Владик Люблінської Єпархії та гостинності ректорів і викладачів, від 1969 року Люблінська Духовна Семінарія стала надзвичайно важливим осередком формування майбутніх греко-католицьких священників з Польщі, а від 1990-го – ще й з України. Офіційне й фактичне відродження душпастирського життя в Любліні відбулося 1 січня 1993 року – заснування греко-католицької парафії. Після багатьох років переслідувань парафія починала діяльність без власної святині. Спершу користувалася гостинністю костелу св. Йосафата на вул. Зєльоней. Однак, така ситуація не була задовільною, бо візантійська літургія вимагала іншого розташування в середині храму, ніж латинська.  Саме тому розпочато пошуки іншого місця. Народилася ідея перенесення до Любліна старовинної церкви з території Люблінщини.

Сучасна парафіяльна церква люблінської греко-католицької громади збудована в 1759 році в містечку Угринів на Сокальщині  як парафіяльний храм св. Миколая. Коли в 1900 році там звели новий храм, старий віддали парафії в Тарношині біля Томашова Любельського з призначенням на церкву Різдва Присвятої Богородиці. Переміщення об’єкту відбулося в 1903-1904 роках, а урочисте освячення  – у 1906 році. До 1947-го церква служила місцевим греко-католикам, а після депортації її використовувала римо-католицька парафія. Після 1960-го року старовинний храм перетворився на пустку. Два рази церкву підпалювали та, на щастя, вогонь гасили місцеві мешканці. Протягом понад 30 років запустіння, інтер’єр всередині церкви повністю залишився без обладнання. Основа й архітектурна конструкція святині, котра так довго була без відповідного нагляду, також багато втратили. Існувала навіть загроза обвалу. В 1994 році церква перейшла у власність греко-католицької парафі в Любліні. Її перенесли до міста  з метою реконструкції та, водночас, для культурних, музейних та релігійних потреб. 15 червня 1997 року освячено площу під будову церкви, а 23 листопада того ж року – наріжий камінь.

У 1998-му році закінчено монтаж архітектурної основи, а в 1999-2001 роках виконано реставрацію поліхромії, іконостасу та іншого обладнання. Від Страсної П’ятниці згідно з юліанським календарем, тобто 28 квітня 2000 року, літургійне життя почало відбуватися у відновленій церкві. Повторно освятив храм 8 червня 2003 року Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк. Та урочистість також була пов’язана з відзначенням десятиріччя відновлення Парафії в Любліні.  Залишається фактом те, що церква, котра зараз знаходиться в Любліні – результат праці багатьох організацій та людей, розуміючих вартість багатокультурної спадщини цієї землі. Над знесенням й монтажними роботами позмінно працювали декілька фірм під постійний наглядом реставраторів. Історичну документацію опрацьовували  багато істориків мистецтва. Щоб перенести церкву у Люблін, до справи активно долучилися інституції, відповідальні за охорону пам’яток. Корисними порадами та досвідом ділилися знані експерти з Польщі та України. Важку реставраторську роботу над цілим об’єктом виконували фахівці з Львівського й Люблінського осередків. Завдяки щедрості й конструктивній співпраці людям доброї волі вдалося пробудити святиню, колись загублену в історичних перипетіях й залишену на призволяще.

Мандрівна церква з Угринова – це приклад триступеневої сакральної архітектури (вівтар, нава, бабинець)  з трьома куполами – при цьому два менших, над вівтарем і бабиньцем – це псевдокуполи.

Святиню двічі переносили. Зараз, згідно з традицією, вона є звернена вівтарем на схід.  Біля вівтаря з півночі й півдня – дві захристії. Іконостас, що знаходиться в середині храму,  походить з вже неіснуючої церкви в Тенятиськах, датовану рубежем сімнадцятого і вісімнадцятого століть. Організація інтер’єру всередині святині, згідно з існуючими нормами, відображає період між XVII i XIX століттями. Мозаїка рухомих пам’яток з різних церков (більшості вже не має) творить рівномірний характер – естетичний та стилістичний. У церкві знаходиться чудотворна ікона Матері Божої XVII ст. з найдревнішої дерев’яної святині (1658 р.) в Корчмині, котру реконструювала люблінська парафія і де в майбутньому планується відкриття Транскордонного Центру Діалогу.

У рамках душпастирської діяльності за участі парафії організовані екуменічні молитовні зустрічі, наукові конференції, прощі. Також здійснюється пастирсько-духовна діяльність, культурна, харитативна,  відновлення історичний пам’яток, інтеграції молоді з Польщі, України та Білорусі.  Працює Академічне Душпастирство, Польсько-Український центр Карітас, Фундація Духовної Культури Пограниччя, що має на меті порятунок культурного пограниччя. Важливим викликом для священництва є велике зацікавлення римо-католицької молоді духовністю греко-католицької Церкви.  Завдяки цьому тепер можлива співпраця й взаємне пізнавання.

З душпастирської опіки люблінської парафії користуються греко-католики з цілого Люблінського воєводства. У літургійному ж житті парафія дотримується юліанського календаря. На Літургію приїжджають віряни з місцевостей, що розташовуються за кілька десятків кілометрів: Дембліна, Пулав, Янова Любельського, Хелма, Влодави, Бялей Подляскей, Замостя. Наразі в парафії є декілька десятків прихожан. Спільноту творять жителі Любліна і довколишніх міст, наукові працівники, докторанти й студенти люблінський університетів з цілої Польщі, а також з України та Білорусі.

          Упродовж останніх років відбувся розвиток греко-католицької громади Любліна, яка активно діє в галузях духовності,  культури, освіти, видавничій, художній, організаційній сферах. За вагомий вклад у життя Церкви  проф. Михайло Лесів, активний член парафії, але також відомий мовознавець, україніст і славіст, історик культури і церкви, був нагороджений Папою Іваном Павлом ІІ медаллю Pro Ecclesia et Pontifice. Парафія стисло співпрацює з єдиною у Польщі греко-католицькою Духовною Семінарією у Любліні, де від пів століття підготовляються до священства семинаристи Перемишльсько-Варшавської Митрополії.

          Настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці в Любліні від 1993 року є о. мітрат д-р Стефан Батрух – народжений у 1963 у М`ястку в Польщі.  Дитинство й молодість провів у Білому Борі, де закінчив Початкову школу ім. Тараса Шевченка, потім навчався у Загальноосвітньому Ліцеї. Люблинську Духовну Семінарію закінчив  у 1989 році. Протягом одного року перебував у Маріно коло Риму в монастирі св. Теодора Студита, згодом Митрополит Іван Мартиняк висвятив його на священика. Від 1991 до 1993 року відбув ліценціятські студії на Люблінському Католицькому Університеті в обсязі теології духовності та психологічного й психотерапевтичного порадництва а в грудні 2001 року захистив докторську дисертацію п. з. “Модель християнського життя у світлі аскетичних творів св. Василія Великого”.  О. д-р Стефан Батрух, часто організовує міжнародні наукові конференції, проводить реколекції, пише численні наукові і публіцистичні статті, читає лекції на Люблінському Католицькому Університеті, активно співпрацює з Митрополичою Духовною Семінарією, виконує обов’язки пароха у Любліні, душпастирює серед студентської молоді, очодює Фундацію духовної культури пограниччя, діє в секретаріаті Капітули польсько-українського примирення, приналежить до Комісії українсько-польських культурних зв’язків Польської Академії Наук, ініціює численні заходи по вшануванню пам’яті блаженного свщмч. Омеляна Ковча – в’язня Майданека

Літургія в церкві на Славінку на ал. Варшавській відбувається щонеділі о 10 годині. Протягом тижня та у свята, що випадають на робочі дні – о 18:00.