Забуте Прикордоння

Забуте пограниччя Угнівський Деканат

Видавець: Фундація Духовної Культури Пограниччя

Греко-Католицька парафія  Різдва Пресвятої Богородиці

вул. Варшавска, 71, 20-803, Люблін

Автори: Пьотр Антоняк, отець Стефан Батрух (вступ), Єжи Ходор, Василь Слободян

Дата і місце видання: Люблін 2005

Вступ

Прикордонні регіони  знову стають місцем для зближення і відкритості. Це дає можливість збагатити власний досвід. Людина пораниччя – це хтось, хто знає дві мови, дві культури, дві традиції.  Однак, присутність людй з іншого культурно-релігійного середовища  породжує певну напругу, відкидання, небажання.

Прикладом може слугувати негативний стереотип на польсько-українському прикордонні, основним лейтмотивом якого стала взаємна боротьба під час Другої Світової війни. Образ трагічних подій з обох боків кордону вийнятково глибоко врізався в пам’ять. Територія польсько-українського пограниччя часто змінювала політичну приналежність.  Лише протягом одного століття ці землі належали таким державам як Російська імперія, Австро-Угорська імперія, Річ Посполита, Німецький Рейх,  СРСР,  Польща та Україна.

У період після Другої Світової війни створено нове поняття пограниччя – територія, яка  розташована біля кордону держави, цей географічний регіон ретельно охоронявся військовими та прикордонниками.  Прикордонна смуга та територія біля кордону стала символом страху і мілітарної зони. Уздовж нових державних кордонів з однієї сторони  проводилися  етнічні чистки, а з іншого переселення людей з різних регіонів. Влада мала на меті уніфікацію культурних особливостей та стирання регіональних відмінностей. Вона ж маніпулювала історією етнічних і релігійних відносин.

Автори видання про забуте пограниччя прагнули шукати розв’язок, які дозволили б сприймати відмінності між народами, людьми не зі страхом і ворожістю, а з інтересом та відкритістю. Варто пізнавати забутий колорит пограниччя,  де багато років візантійська, латинска та єврейська традиції перепліталися одна з одною. Однак, історія другої половини ХХ століття здивувала усіх своєю жорстокістю. Чимало цінних пам’яток  ахітектури і іконографії з невідомих причин нищенно, хоча попри те, що вони раніше творили гармонійно-естетичний образ багатокультурного пограниччя.

Маємо надію, що цей інформатор – путівник по місцях довоєнного Угнівского деканату, хоча б в малій мірі, через пізнання барвистої мозаїки спільної культурної спадщини, допоможе залікувати рани минулого і допомогти у взаємному діалозі.

Ідея такого дослідженя виникла в контексті щорічних урочистостей в Корчмині, які відбуваються з 2004 року в останню неділю  серпня. Приїжджають на цю подію давні і нинішні жителі пограниччя. Взаємні зустрічі, спільна молитва та участь у фестивалі культур сприяє поглибленню братерства і співробітництва на пограниччі.

 Маємо надію, що запропонований путівник допоможе вам краще пізнати історію цього регіону набагато різнобічніше, аніж було до того.  Запрошуємо після прочитання інформатора відвідати особисто місцевості по обидва боки кордону, історію яких скорочено описали.

 Інформатор видано двома мовами – польською і українською.

о. Стефан Батрух