ПРО «ВПЕРШЕ» ПІД ЧАС ВОЛОНТАРІАТУ

   Минає шостий місяць мого волонтаріату у Любліні. Тож, думаю, саме час розповісти вам (підсумувати для себе, водночас) те цікаве та, часом, дивне (але від того не менш цікавеJ), що відбулося у моєму житті. Багато чого… вперше :-)

«Пошук». Цим словом можна охарактеризувати людське життя. Ми постійно знаходимося в пошуках роботи, кохання, щастя, призначення…

та інших важливих речей – не речей. Не бачу в такому життєвому неспокої майже нічого поганого. Бо пошук – це нові знання, досвід, мудрість врешті-решт. Але… у кожного та кожної приходить такий момент (чи то період), коли думаєш, що нічого супер-нового вже не відбудеться. До прикладу: багато чого не знаємо, але вже майже все вміємо робити. Якщо й навіть чогось не вміємо, то вчитися вже пізно, не потрібно, не хочеться…. Сюди можна дописати ще декілька десятків відмовокJ Зізнаюся чесно, щось подібне коїлося й зі мною. Далі – про несподівані речі, які я спробувала зробити вперше завдяки EVS та, звісно ж, людям, які працюють на Фундації :-)

КУХНЯ

У координаторки мого EVS-проекту Насті Кінзерської є улюблена (чи одна з улюблених) приказка «Це ж так просто, як борщ!» Знаєте, для мене борщ – це зовсім не просто, а навіть дууууууже складно!!! Та й взагалі наші стосунки з кухнею, м’яко кажучи, не склалися. Тобто на «ти» ми так і не перейшлиJ Маю надію, що тепер ситуація покращиться, адже зміни вже почалися!!!

На волонтаріаті я вперше у житті замісила тісто!!! Можливо, для вас це буденна й не варта уваги річ, але, повірте, для мене за складністю – це як в космос злітати :-) Випічково-кулінарні справи просунулися так далеко, що вдалося навіть власноруч (без

сторонньої допомоги!!!) спекти пиріг на день народження німецької EVS-волонтеркиJ Ще тепер, серед іншого, вмію варити смачний розсольник, робити грибний соус та смажити млинці!!!

Дякую, Настю Кінзерська! Бо без тебе у мене на кухонному поприщі нічого б не вийшло. А скільки ще приготованого попереду в нас обох! Головне, тепер знаю: приємно не тільки їсти, а й готувати!

ХЕНД МЕЙД

Завжди була переконана, що шиття – це не моє. Навіть у школі викладачки трудового навчання «махали» на мене рукою й погоджувалися, що руки у мене ростуть таки не з потрібного місця. Вирізати й склеїти щось – ще пів біди, а от шити – ніколи!!!

Але!!! Перед новорічними святами ми шили ялинкові прикраси! У всіх пташечок, ялиночок, зірочок і зайчиків є все необхідне і нічого зайвого. Тож сміливо можна сказати, що усе вдалося! До великого шиття, звичайно ж, ще далеко, але для себе з’ясувала, що

голку тримати таки вмію :-)

А ще ми в’язали шматочки на яскраву одежину луцькому слонику. Тож склалося не лише з голкою, а й зі спицями :-)

Останнє відкриття – писання писанок. Перша писанка моя вийшла, принаймні, кольоровою :-)

ІНШІ «ВПЕРШЕ»

Ще за пів року волонтаріату на Фундації Духовної Культури Пограниччя я вперше каталася на лижах, впала на ковзанах, була у Варшаві та Кракові, ходила на концерти чудових та не знаних досі музичних бендів, прочитала книжку польською… Та найважливіше те, що у моєму житті додалося хороших й цікавих людей. Маю надію, що я у них теж додаласяJ

По переду ще шість місяців волонтаріату, то ж список зробленого вперше збільшуватиметься! EVS (європейський волонтерський сервіс) дійсно відкриває можливості. ДЯКУЮ усім!!!

P.S. Це все пишу не для того, щоб показати яка я молодець і як у мене все добре виходитьJ Лише для того, щоб сказати: пізнавати світ та вчитися ніколи не пізно і завжди треба! Хай у вашому житті буде ще не одна сотня відкриттів!!!П