Літургія Напередосвячених Дарів

Літургія Напередосвячених Дарів

Під час Великого посту літургійна обрядовість змінює свій характер. Усі дні окрім суботи й неділі, стають алітургічними, тобто, не правиться повна Служба Божа. У східній теології Євхаристія – це святкування воскресіння, пов’язане з радістю та світлом, що у свою чергу не має нічого спільного зі смутком, сльозами жалю, покутою. Субота – це свято, встановлене помислом Божим. Неділя – свято християнське. Саме тому у ці дні дозволяється служіння літургії. У зв’язку з тим, що на важкій сорокаденній дорозі через пустелю, повній аскез, можна ослабнути та втомитися, потрібна їжа. Тією підтримкою та зміцненням покликана стати Служба Божа та вечірні, але без середньої частини (анафори) й слів освячення, пов’язана зі Святим причастям, освяченим ще у неділю. Звідси й назва Літургія Напередосвячених дарів, котра правиться щосереди й п’ятниці Великого посту.

У римо-католицькому костелі подібна Служба Божа здійснюється раз на рік – у Страсну П’ятницю, коли під час Літургії Страстей Христових вірянам дається Святе причастя.

Під час Літургії Напередосвячених Дарів є декілька церковних моментів, на котрі варто звернути увагу. На початку таємницю Божої справи у поетичний спосіб восхваляють тести вечірні, де у псалмі 104-му розповідається про унікальність створеного світу. Голосним у своїй формі є ритуал з запаленою свічкою. Священик стоїть лицем до вірян, тримаючи в руці пломеніючу свічу, підносить її високо до гори, промовляючи при цьому знаменні слова: “Світло Христа хай освітить усіх, перед усім тих, хто зібрався на молитву. Нехай духовне світло проллється на розум і допоможе пізнати присутність Невидимого серед нас. Хай зникне пітьма втрат, безсенсовності, немочі та безпорадності. Хай покаже перспективу нових можливостей, щоби могла повернутися надія і віра в себе”. Після цих слів – черга співання благальної молитви, котра є збіркою віршів Пс. 141, що чергуються рефреном: “Нехай направиться молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх  –  жертва вечірня”.

    Одним з найважливіших елементів Літургії, що правиться у часі Великого посту, є обряд перенесення Освячених Дарів з бічного вівтаря на головний. Під час перенесення віряни співають гімн: „Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось входить Цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою й любов’ю приступімо, щоб нам причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя”. У мить, коли священик переносить освячені Дари на головний вівтар, учасники Літургії схиляються оличчям аж до самої землі аби вшанувати зі смиренням й страхом Царя слави, Бога, шляхи якого несповідимі. Фізично не можна його відчути й помітити, тому що не з’являється показуючи свою силу, не будить тривоги. Вноситься урочисто та зосереджено як їжа небесна, як хліб життя.