Про Великий піст

Про Великий піст

“Піст це не новітній винахід, але скарб по батьках. Усе, що давнє, гідне похвали. Пошануй же стародавність посту! Він такий давній як саме людство.” (Св. Василій Великий: Про піст І)

Великий піст сягає ще часів Апостолів. Колись давно він тривав кілька днів, у ІІІ-му ст. вже тиждень (у нас це Страсний), а на кінець ІV ст. піст називають 40-денниця, є як у Західній, так і в Східній Церквах.

У нас великодній піст триває сім тижнів, а так, як за традиціями Східної Церкви, суботи і неділі не вважался посними, – маємо 35 днів, а разом з Великою Суботою і половиною ночі перед Паскою, – виходить 36 і півдня (1/10 тривалості цілого року!).

У Латинській Церкві суботи вважаються теж посними, тому піст починається у середу.

Число 40 (так само 3, 7, 9) має символічне значення: 40 днів потопу, 40 рооків мандрівки Ізраїля по пустелі, 40 днів посту Мойсея перед отриманням таблиць закону, 40 днів подороожі пророка Іллі до гори Хорив, на 40-вий день Йосиф і Марія принесли дитя до церкви, 40 днів посту Ісуса в пустелі, 40 днів Він перебував на землі після воскресіння. За українськими давніми традиціями на 40-вий день приносять дитину до церкви на “уцерквення”, 40 днів поминають померлих.

Сьогодні піст далеко не такий, якого дотримувалися предки. На ІІ-му Ватиканському Соборі ухвалено велике спрощення практикування постів, але духовне значення залишилося незмінним.

Великий піст – подвиг душі і тіла, для кожного індивідуально це час глибокої молитви, духовного відродження. Це приготуваня до великого свята Воскресіння. Йдеться також про дотримання церковних звичаїв – посних богослужень (з читаннями молитов, псалмів), покут та поклонів (від понеділка до п’ятниці), літургій.  Для періоду великого посту є гарна молитва св. Єфрема з поклонами, у якій закладено суть великого посту. Звичайнно ж, обов’язково треба відбути сповідь, що є для багатьох єдиним випадком у році.

Літургія, яка правиться лише під час великого посту, – це літурія Передосвячених Дарів, яка характерна тим, що Дари (хліб і вино), на відміну від зичайної літургії Івана Золотоустого (Дари освячуються під час літургії), вже є наперед освяченими. Ця літургія правиться лише по середах і п’ятницях, а по неділях великого посту є літургія Василія Великого (трохи довша за звичайну літургію Іана Золотоустого за рахунок довших молитов священників).

У пості беруть участь душа і тіло, тіло трохи менше, душа більше. Тіло через обмеження в їді, забавах і т.д., душа через ревнішу молитву, розважання, добрі діла, терпіння, пробачення і т.п. Внутрішнє наставлення душі проявляється назовні тілом, “без умертвлення тіла нема духовного посту”. Традиційно під час посту можна утримуватися від їди до певного часу або ж постійно не споживати певних страв, т. зв. абстиненція. Колись після цілоденного посту, не ївши нічого, ввечері споживали всі страви. Цей спосіб сьогодні є небезпечним. Обмеження щодо видів страв входить у практику в V ст.

На вже згаданому ІІ Ватиканському соборі було прийнято, а Патріарх Йосиф Сліпий у 1966 р. затвердив, що в пості вірні повинні не вживати м’яса у всі п’ятниці року, а під час великого посту в перший його день і Велику П’ятницю стримуватися ще й від набілу. Але обов’язково бути в постійній молитві (молитви можуть складатися з двох слів, головне, щоб були від серця – авт.), умертвленні (всього поганого в собі, на приклад, думок) і плеканні духовного життя (не ображати Господа).