Мій EVS в Італії

Мій волонтаріат в Італії

“Після двох місяців я почала додавати пармезан майже до всіх страв ;) якось без нього їжа не так смакує ;)

Магда вирушила до Італії три місяці тому (як волонтерка європейської програми EVS від Фонду Духовної Культури Пограниччя), щоб реалізувати свої мрії і відчути смак нового життя у країні, яка її надихала та манила. Відважне рішення призвело до багатьох приємних зустрічей, поїздок та відкриттів.

Магда, 26 років, стабільна робота, майже три роки після закінчення університету, хороше нормальне життя. До цього часу я реалізовувала себе у професійному плану у макіяжі – робочий календар заповнений майже до країв під час весільного сезону – так, я дуже люблю це, і я, безумовно, повернусь до цієї справи в 2015 році. Повернуся? Саме так! Тому що цей рік, а точніше дев’ять місяців я проведу в Італії, реалізовуючи проект Європейської волонтерської служби. Тобто я працюю волонтеркою в організації Cooperativa Sociale Primavera’85 – у центрі  для людей з обмеженими можливостями. Це для мене було щось абсолютно нове,  у мене не було жодного досвіду в цій сфері, тому перед від’їздом багато переживала чи пораджу собі на новому місці. Проте як виявилось, досвід у проектах такого типу річ не першорядна, а навіть навпаки, значно важливішим є позитивне ставлення, готовність і бажання працювати, але також і бажання подолати власні слабкості і страхи. От і все, плюс прагнення пережити пригоду життя, що, безсумнівно, зіграло значну роль у прийняті рішення про виїзд, а саме це призвело до того, що я зараз живу тут, у Совізо – тихому містечку на півночі Італії, в регіоні Венето.

Позаду залишилась третина всього проекту і що ж я можу сказати? Я живу з трьома дівчатами: Лаурою з Франції, Авророю з Іспанії та Чілою з Угорщини. Чотири різні особистості, чотири різні темпераменти, суміш мов, але все-таки ми тримаємося разом! Ми ділимо не лише квартиру, але і досвід роботи (кожна з нас працює в іншому центрі, але для однієї організації), вільний час, і те, про що кожна з нас, звичайно, мріяла приймаючи рішення про EVS – разом ми відкриваємо щораз то нові закутки Італії. Всі ми працюємо від понеділка по п’ятницю, а отже, зазвичай разом плануємо, як організувати і де провести вихідні.

Також у нас була зустріч для волонтерів з цілої Італії, які почали проекти в той самий час що й ми, метою якої було підготувати нас до свідомого підходу до ролі волонтера, а також щоб ознайомити з можливостями, які чекатимуть нас під кінець проекту. Зустріч відбулася в Неаполі, програма була досить насиченою – мовні курси та тренінги – хоча і займали значну частину програми, але також був передбачений час, щоб інтегрувати всіх учасників та представити країни, з яких ми приїхали (це було близько 40 осіб з 16-ти різних країн). Відмінна атмосфера, а також можливість зав’язати необхідні контакти, щоб планувати менш офіційні зустрічі ;)

Моє життя змінилося на 180 градусів. З цієї короткострокової перспективи часу і, можливо, дещо з примруженням ока, можу сказати, що:

* Спакуватись на 9 місяців важко, але не неможливо ;)

* Знання мови не обов’язкове, але це дуже допомагає, особливо на початку – мені було значно легше, ніж дівчатам, тому що у мене був хороші базові знання

* Приблизно через два місяці я помітила, що почала,  додавати пармезан майже до всіх страв ;) якось без нього їжа не так смакує ;)

* Люди дійсно дуже приємні – просто запитуючи дорогу, тобі запропонують підвезти – чи таке буває в Польщі? ;)

* Ранішня пробіжка може перетворитися на приємну розмову з людиною, яку випадково зустрів, не кажучи вже про численні щирі вітання та знайомства на вулиці, заправці, найближчій кав’ярні або в супермаркеті

У списку, на жаль, є також недоліки, наприклад, життя у маленькому містечку може бути занадто тихим, особливо для людей, які хочуть пізнавати нові місця, знайомитися з новими людьми або приймати активну участь у культурному житті міста. Тим не менш, цей спокій просто безцінний, якщо ви просто хочете відпочити у «свому» садку, лежачи на траві і насолоджуючись теплим італійським сонцем!

Попереду ще півроку – що буде далі? Час покаже, але сподіваюся, що багато задоволення і сповнення мрій та сподівань. Далі буде …

Магда Хамера