“Мовні меншини у Європі” – проект в Італії

            16-24 листопада 2017 року ми разом із групою активістів Фундації духовної культури пограниччя взяли участь у проекті «SHAPING: Linguistic minorities», фінансованому в рамках програми Erasmus +. Проект відбувся у м. Тренто, Італія. Головною темою проекту були 28275416_2254099481483679_148354183_o 28207946_2254099144817046_545290632_o 28169629_2254099474817013_2045258732_o.

            Учасниками проекту були представники та зацікавлені особи у темі мовних меншин з трьох країн: Італії (меншини ладини, сардинці), Іспанії (баски) та Польщі (українська національна меншина) .

            Отож, 16 листопада вранці восьмеро молодих активних людей: Ольга Матушів, Марія Николишин, Каміла Рубіш, Христина Гукалюк, Анастасія Заліська, Дана Черняк, Аліна Целютіна і Тарас Тягур полетіли до сонячної Італії для участі в проекті. Прилетіли до італійського Мілану зранку, за день до початку проекту, вирішивши не марнувати вільний день, пішли оглядати центр міста. Потім сіли на потяг і поїхали до чарівної Венеції. Ввечері приїхали до Тренто і поселилися у гостьовий будиночок Sacro Cuore, де жили і творили проект разом з іншими учасниками. Він розташований на одній з гір, далеко від центру міста. Проте природа, краєвиди так і надихали нас творити щось нове і спільне.

            Тренто – місто на Півночі Італії, столиця регіону Трентіно, знаходиться в долині Альп і омивається рікою Аджідже. В архітектурі міста тісно переплелися італійський ренесанс та німецька готика, присутні й відомі пам’ятки модернізму. Відверто кажучи, місто схоже на маленьке казкове містечко, по якому так приємно прогулюватися в будь-який період року.

Перший день проекту розпочався із знайомства … у формі гри. Гра полягала у розповіді якогось факту про себе на певну тему. Tеми залежали від кольорів солодких M&М-ів, які ми витягали. Потім кожен записував на пам’ять своє ім’я, очікування від проекту. Завдяки вільній, приязній атмосфері та іграм зранку і на перервах, уже за декілька днів учасники стали не просто знайомими, а навіть добрими друзямиJ

            Не буду дотримуватися хронологічної послідовності, але розкажу про найяскравіші моменти проекту. Перший з них, це квест-гра у місті. У міжнародних командах учасники бігали по місті та виконували завдання на швидкість. Опісля усі зустрілися на Різдвяному ярмарку в центрі міста. Нам дуже повезло, адже проект відбувався в другій половині листопада, і, незважаючи на досить теплу погоду, навкруги панувала атмосфера приближення Різдва.

            На початку проекту кожна з команд представляла іншу країну. Так, наприклад, ми представляли сонячну Іспанію, іспанці – Італію та італійці – Польщу. Це досить цікавий досвід, адже кожен міг побачити, що знають про твою рідну країну іноземці, які є стереотипи щодо неї та показати її справжньою за час перебування на проекті.

            Кожного вечора кожна команда готувала національний вечерю і неофіційну презентацію. Першими пригостили смачнючими різзото і тірамісу італійці. На вечірній презентації ми взнали більше про італійську мову, а саме – жести та їх значення. Наступного вечора баски запросили хороводом на свою традиційну вечерю: тортілья, різні види солоних сирів, що їдять разом із пластинками джему і горіхами. На завершення баски показали своїх  народних танців. Наша українсько-польська вечеря була останньою. Ми пригостили європейців борщем, варениками з сиром, картоплею та яблуками, а на десерт –сирник. Коли всі добре підкріпились, то стали ми стали вчити запального гопака і коломийок.

            Головною метою проекту були мовні меншини. Учасники з трьох країн ділилися про інформацією своїх власних меншин, їхню мову, культуру, відмінність від більшості у країні, що вони роблять для зберігання традицій та про становище меншини. Ми розповіли про українську меншину у Польщі, про наші традиції, співання пісень, фестивалі, що так гарно організовують на території усієї Польщі, зустрічі, що відбуваються в домі  Фундації духовної культури пограниччя.  Ми дізналися про улюблені співи басків, їхній колорит та мову, зовсім не подібну на жодну з європейських мов. Сара із Сардинії розповіла про власні традиції, сардинську мову і про те, що на італійську острові Сардинія проживаються сардинці і… каталонці. Серена і Консуело розповіли про ладинів – меншину, що живе італійських та німецьких Альпах.

            Більше про ладинів ми дізналися у подорожі до місечка Вал ді Фасса, де вони проживають. Побувавши у місцевому музеї їхньої культури та школі, ми дізналися ближче про цей народ, що так охороняє і вивчає власну мову. Ладини мають іспити з їхньої мови, якщо володіти ладиньською мовою на рівні С1, то можна розрахувати на першість в отриманні роботи в цій місцевості.

            Однак, не всюди так добре дбають про мови меншостей. Щодня зникають мови меншостей, аборигенів, а з ними і традиції. Важко уявити, що і сьогодні живуть люди без паспортів тому, що країн, громадянами яких вони мали б бути, просто не існує. Таке життя насправді набагато гірше, ніж ми можемо собі уявити. Не маючи паспорта, не можеш нікуди виїхати, а, значить, побачити рідних, найближчих. Декотрі люди мусять їхати, шукаючи спокійного життя на інших континентах. Із нами на проектi була дівчина Джой. Вона з Африки, але її шкіра білого кольору, позбавлена меланіну. Джой поїхала навчатись до Італії, покинувши своїх батьків і рідних. У власній країні їй щодня грозила небезпека бути вбитою через колір шкіри. Сумно, що у ХХІ столітті ще й досі людей можуть вбити через те, що вони не інакші, а деяких просто не існує, як людей з документами й правами.

            Отже, учімося толерантності, незважаючи за вигляд, здібності інших. Вивчаймо й традиції, мову, не втрачаймо своєї ідентичності, особливості у світі. Бо хто, як не ми?

            Насамкінець, хочу сердечно подякувати від усієї групи Фундації духовної культури пограниччя та проектові Еразмус+ за можливість брати участь в такому цікавому проектіJ

Ольга Матушів