Люблінська церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква з Тарношина

 ОПИС СВЯТИНІ:

 Довжина – 18 м. 65 см.

Ширина (на осі ризниці) – 9 м. 75 см.

Загальна висота (разом з хрестом на середньому куполі) – 17 м. 50 см.

Дерев’яна церква, тридільна (презбітеріум, нава, бабинець), трьохкупольна. Два менші куполи над презбітеріум та бабинцем – псевдо-куполи.

Святиня, згідно зі східнохристиянською традицію, зорієнтована презбітеріум на Схід. Біля святилища, з півночі та півдня, заходяться дві ризниці.

   ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

   До недавна греко-католицька парафія в Любліні не мала власної діючої церкви. Святу Літургію віправляли в костелі св. Йосафата, що на вул. Зеленій, 3. Мрії вірян про власну святиню збулися, коли до Музею села у Любліні транслокували церкву Різдва Пресвятої Богородиці з Тарношина. ЇЇ збудували в 1759 році в селі Угринів коло Сокаля як греко-католицьку парафіяльнау святиню св. Миколая Чудотворця. У 1900 році в Угринові звели нову муровану церкву. Стару дерев’яну святиню віддали греко-католицькій парафії в Ульхувку, що біля Томашова Любельського. Вона стала філіальною церквою Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тарношин біля Ульхувка.

   Переміщення церкви відбулася в 1903-1904 роках, а урочисте посвячення – у 1906-му. Аж до 1947 року храм Різдва Пресвятої Богородиці в Тарношині служив місцевим греко-католикам. Після виселення людей комуністичною владою, храм перейшов у власність римо-католицької парафії в Тарношині. У 1947-1960 був латинським парафіяльним костелом. У 1960-му, після зведення нового мурованого костелу, церква була залишена на призволяще. Були випадки грабежу й вандалізму. Двічі храм підпалювали, та, на щастя, люди встигали вчасно загасити вогонь. За понад 30 років існування пусткою, від інтер’єру тарношинської церкви майже нічого не залишилося. Структура церкви також постраждала. У 1994 році святиня перейшла до греко-католицької парафії в Любліні. Її транслокували для того, щоб реконструювати та пристосувати до культових й музейних потреб. У 1997-1998 зробили монтаж архітектурної основи. Роботи з відновлення інтер’єру тривають і до сьогодні, цей процес – довготривалий тому що відбувається згідно з вимогами мистецтва реставрації. Відповідно до припущень, організація інтер’єру відображає міжвоєнний період XX ст.

   ЛІТЕРАТУРА

   В основі історичного нарису та опису церкви Різдва Пресвятої Богородиці – праця  Броніслава Сенюка, співробітника регіонального осередку Досліджень та культурного середовища в Любліні. Стаття „Історичний нарис церкви Пресвятої Богородиці, транслокованої з Тарношина до Музею села в Любліні” – див. „Люблінщина” 2(1996) р.2, с.152-180.