Календар реставрації церкви

Календар заходів, пов’язаних з реконструкцією церкви в Любліні

Календар реконструкції церкви у Любліні.

1993 рік                        

4 жовтня. Відбулася зустріч дирекції  Музею люблінського села, директора відділу громадянських справ Воєводського управління у Любліні та пароха греко-католицької парафії. Вирішили транслокувати одну з найдавніших греко-католицьких церков та визначили її майбутню подвійну функцю – музейну й культову.

26 жовтня. Відбувся огляд території, щоб з’ясувати у якому стані перебуваєть греко-католицькі святині в Белжцу, Тарношині, Длужньові, Мицові, Будиніні та Корчмині.

3 листопада. Під час спільної зустрічі, для транслокації вибрано церкву з Тарношина. Об’єкт мав велику історичну цінність та, водночас, відповідав культовим потребам парафії.

4 листопада. Парох греко-католицької парафії в Любліні о. Стефан Батрух звернувся з проханням до дирекції Музею люблінського села, перенести на територію музею древню греко-католицьку церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходилася в селі Тарношин, гміна Ульхувек (Замойське воєводство). Тоді храм не використовували за призначенням, а стан будівлі вимагав негайної реставрації. В протилежному випадку святиню чекала цілковита руйнація.

17 листопада. Узгодили план транслокації церкви до Любліна.

7 грудня.  З подібним зверненням парох греко-католицької парафії в  Любліні звертається до Ординарія Перемиської Єпархії Єпископа Івана Мартиняка та Ординарія Замойсько-Любачівської Єпархії Єпископа Яна Шьрутви.

Зі свого боку Музей села, листом від 8 листопада 1993 року, інформує реставратора пам’яток в Замості та Любліні, директора відділу культури, спорту й туризму Воєводського управління, а також вище згаданих духовних, що в затвердженому плані реалізації заплановане перенесення з метою тривалого забезпечення та доступу людей до дерев’яної греко-католицької церкви.

17 грудня. Парох парафії звертається з проханням про фінансову підтримку до Головного реставратора пам’яток.

1994 рік

Січень. Парафія пробує знайти гроші з Церковного Фонду, фонду Головного реставратора пам’яток та Міністерства культури й мистецтва.

26 січня. Єпископ Перемиський Іван Мартиняк підтримав транслокацію церкви з Тарношина в Люблін.

28 лютого. Місцева римсько-католицька парафія нотаріальним актом передала тарношинську церкву у власність греко-католицькій парафії у Любліні.

1 березня. Згода Єпархіяльної Курії у Замості на перенесення церкви до Любліна.

15 березня. Виконання плану реалізації та зовнішніх робіт компанією “Проксіма” з Любліна.

22 березня. Представлення проектів у Відділі будівництва, урбаністики та архітектури мерії Любліна.

30 березня. Відбулася зустріч за участі Дирекції Музею люблінського села, Воєводського реставратора пам’яток, директора відділу культури, спорту й туризму, директора відділу у справа громадян та пароха греко-католицької парафії. Головна мета – обговорити питання, пов’язані з перенесенням церкви. Визначили наступні пункти:

1.формально-юридичні,

2. реставраційні,

3. реалізаційні.

31 березня. Криштоф Піпік з Любліна склав кошторис на 1 етап робіт з перенесення церкви (демонтаж об’єкту, транспортування до Любліна, імпрегнація елементів, документація).

9 травня. Головний реставратор пам’яток виділив кошти на 2 етап транслокації.

17 травня. Парох парафії доручає виконання історико-реставраторського аналізу церкви у Тарношині, реставраційний нагляд під час демонтажу та архітектурні дослідження для Регіонального центру аналізу та охорони культурного середовища в Любліні.

10 червня. Підбиття підсумків тендеру на виконання демонтажу храму й перевезення елементів до Любліна.

14 червня. Підписана угода між парафією та Департаментом будівництва й реставрації  в Любліні про здійснення реставраційного демонтажу древньої церкви в Тарношині.

20 червня. Лешеку Дзюбі з Управління будівельних послуг в Замості доручили  наглядати за будівельно-реставраторськими роботами під час демонтажу святині.

Серпень. Працівники Музею села у Любліні, Люц’я Кондратович – Мілішкевич та Гжегож Мілішкевич, розпочали польові дослідження церкви з Тарношина.

3 жовтня. Комісія затвердила роботи з демонтажу.

25 жовтня. Парафія доручає Вальдемарові Врублевському з Любліна проведення мікологічної експертизи елементів церкви.

3 листопада. Отримано фінансову допомогу з Міністерства культури й мистецтва, призначену на очищення та реставрацію деревини, а також – на забезпечення необхідними матеріалами.

15 грудня. Вступні висновки на тему “Історично-реставраційне дослідження дерев’яної церкви в Тарношині, воєводство Замойське”, опрац. Броніслав Сенюк. Дослідження виконав професор Ришард Бриковський з Інституту Мистецтва Польської Академії Наук.  Рецензія представлена 3 травня 1995 року.

У 1995-1996 роках, у зв’язку з претензіями колишніх власників до ділянки на території Музею села у Любліні, де планувалося встановити церкву, роботи над монтажем припинено.

1995 рік              

Триває пошук коштів для реалізації другого етапу транслокації церкви. Він передбачає такий обсяг робтіт:

-  реконструкція водопроводу,

-  підключення гідранта,

-  монтаж церкви,

-  інсталяційні роботи,

-  реставрація ікон,

-  обладнання інтер’єру храму та реконструкція іконостасу.

Січень. Парафії передане “Історично-реставраційне дослідження дерев’яної церкви в Тарношині, воєводство Замойське”, котре опрацював Броніслав Сенюк.

10 квітня. Надходить дотація з Відділу культури, спорту й туризму Воєводського управління, призначена на перебудову водопроводу.

3 травня. Професор Ришард Бриковський з Інституту мистецтва Польської Академії Наук представив рецензію історико-реставраційного аналізу.

29 травня. Генеральний реставратор пам’яток виділив гроші на проведення подальших робіт у церкві з Тарношина. Кошти використали на підключення гідранта до храму, купівлю гонту на покриття святині, а також – реставрацію елементів об’єкту.

25 червня. Дозвіл нагляду над ходом реставраційний робіт при церкві отримав Славомир Повол з Любліна.

27 липня. Отримали дотацію від Костельного фонду на реставраційно-будівельні роботи в церкві.

1996 рік                          

15 лютого. Надіслали листи до греко-католицьких парафій Польщі та України з проханням про допомогу у встановленні контактів з колишніми жителями Тарношина.

Продовження досліджень тарношинської церкви, запити в архівах і музеях.

11 червня. На прохання парафії  через Головного реставратора пам’яток отримані кошти в рамках Урядової програми Міністерства Культури «Охорона та реставрація дерев’яних історичних пам’яток».

З огляду на формальні та юридичні обставини, пов’язані із земельною ділянкою, де мав бути встановлений об’єкт, аукціон на монтаж церкви не могли оголосили раніше, ніж в кінці листопада. У зв’язку з цим Музей люблінського села віддав дотацію, призначену на роботи у тарношинській церкві, в розпорядження Генерального реставратора пам’яток.

18 червня. Вищий адміністративний суд  відхилив позов  колишніх власників земель, що знаходяться у місці локалізації церкви в Музеї села.

1 серпня. МЛС звернувся до Відділу будівництва, урбаністики й архітектури міської мерії з проханням прийняти рішення про умови забудови й  розвитку території.

Серпень. Опрацьовано вихідні дані про оснащення церкви з Тарношина та виникаючі з них методи експозиції авторства Луц’ї Кондратович-Miлішкевич, працівниці МСЛ.

27 серпня. У Скансені відбулася зустріч за участі професора Ришарда Бриковського. Мета – обговорення та висновки з наступних питань:

- прийняття реставраторських принципів, пов’язаних з монтажем пам’ятки, на підставі результатів історично-реставраційного дослідження,

- прийняття методологічних припущень до відкриття експозиції інтер’єру.

1997 рік                          

29 січня. Опрацьований технічний проект освоєння території для церковної громади. Тривають спроби отримати дозвіл на будівництво.

11 червня. Генеральний реставратор пам’яток надав кошти в рамках урядової програми Міністерства Культури – «Охорона й реставрація дерев’яних історичних пам’яток».

15 червня. Освячення площі під будівництво церкви.

17 червня. Підписана угода з фірмою „ARTKON” з Любліна на закріплення (фундаментацію) транслокованої церкви.

23 листопада. Митрополит Перемишльсько-Варшавський о. Іван Мартиняк освятив наріжний камінь та вмурував ерекційний акт у місці, де мав бути вівтар люблінської церкви.

27 листопада. Складений кошторис на реставрацію настінних поліхромій інтер’єру храму. Роботи виконала Моніка Конколевська, реставраторка з Любліна.

31 грудня. Закінчено роботу над Постулативним сценарієм експозиції інтер’єру церкви. Авторка – працівниця Музею села у Любліні Божена Кондратович.

1998 рік                         

23 січня. Прийом будівельно-реставраційних робіт у церкві в Любліні. Закінчено монтаж храму та іншого,  запланованого на цьому етапі.

Парафія продовжує шукати фінанси, щоб реалізувати наступний етап транслокації храму:

- впорядкування земельної ділянки біля церкви,

- інсталяційні роботи всередині та назовні,

- реставрація поліхромій,

- обладнання інтер’єру святині та реконструкція іконостасу,

- монтаж дзвіниці.

Вересень. Розробка настанов до церковної ділянки в МЛС авторства Луц’ї Кондратович – Мілішкевич і Гжегожа Мілішкевича. Підготовка проекту формування території інженером М. Кохом.

28 вересня. Перше “вмеблювання” середини церкви. Відкрили вівтаря з  помостом і сходами.

29 вересня. Виконання земельних робіт згідно з проектом впорядкування території біля церкви. Насипали курган з  пам’ятним хрестом на згадку про освячення плацу під будівництво храму.

16 листопада. Реконструкція меблів до ризниці: шафа, комод, шафка, 2 вішаки.

1999 рік                 

Парафія шукає гроші на реставрацію поліхромій та  відновлення інтер’єру.

4 травня. Греко-католицька парафія у Любліні прийняла обладнання з древньої церкви у Вижлові.

Липень. Розпочато реставрацію та реконструкцію поліхромій інтер’єру церкви: 2 ризниці, презбітеріум. Роботи виконувала група львівських реставраторів.

Вересень. Завершили реставрацію оправи запрестольного образу на східній стіні церковного презбітнеріуму.

20 жовтня. Рішення комісії про те, що  інтер’єр церкви з Тарношина годиться для експозиції іконостасу високого історичного та мистецького значення. Розпочато реставрацію іконостасу з церкви в Тенятиськах.

2000 рік               

Парафія шукає кошти на реставрацію поліхромій та обладнання церкви. Воєводський відділ служби охорони пам’яток переказує гроші на реставраторські роботи у рухомих пам’ятках, що вписані до реєстру.

Квітень. Монтаж й експозиція іконостасу з Тенятиська до у Люблінську церкву.

30 квітня. Перші Великодні свята в транслокованому храмі.

Травень-листопад. Триває реставрація поліхромій: купол, тамбур, нава, балкони, бабинець.

28 серпня. Люблінська парафія приймає в депозит церковне обладнання із фондів Відділу церковного мистецтва Музею замку в Ланьцуті.

Вересень-листопад. Огородження церковної території, згідно з опрацьованими настановами.

2001 рік

Продовження реставрації рухомих об’єктів.

19 квітня. Зусилля, покладені на порятунок та реставрацію церкви, оцінили Культурною відзнакою Люблінського воєводства.

Серпень-вересень. Встановлення на церковній території дзвіниці з  Любичі-Княжого.

23 листопада. Під час відпустових святкувань св. Йосафата, Митрополит Перемисько-Варшавський о. Іван Мартиняк освятив три дзвони на церковну дзвіницю, придбані парафіянами.

2002 рік              

Продовження реставрації рухомих об’єктів.

3 листопада. Відбулася Літургія з нагоди початку навчального року. В богослужінні взяв участь Блаженніший кардинал Любомир Гузар, Настоятель греко-католицької Церкви.

24 листопада. Виставка гаптованих на полотні процесійних хоругв. Авторка – Ядвіга Стирна-Навроцька.

2003 рік                                          

Продовження реставрації рухомих об’єктів.

18 травня. Міністр культури відзначив реставраційні досягнення у церкві. Нагорода Сивіла 2002.

8 червня. Урочистості з нагоди десятиріччя греко-католицької парафії у Любліні, а також – повторне освячення (реконсекрація) церкви Митрополитом Перемишльсько-Варшавським о. Іваном Мартиняком.

2004-2013 рр.

Продовження реставрації рухомих об’єктів.