Корчминська Церква

Греко-католицька церква Богоявлення (Хрещення Господнього) в Корчмині (гм. Ульхувек, Томашівського повіту Люблінського воєводства)

     Історія

   Початок історії Корчмина датується 1472 роком, хоч археологічні дослідження вказують на його існування ще за часів Київської Русі, а перші згадки сягають аж X ст. За час існування село неодноразово знаходилося на піку розквіту.  В XIX ст. тут був двір і водяний млин “на двох каменях”. Зараз від них не залишилося й сліду. Також функціонувала початкова школа, розвивалося ремісництво. У 1880 році в гміні проживало 809 людей, переважно греко-католиків.  Перед ІІ світовою війною парафія налічувала понад 2 тисячі осіб. У 1945-1947 р.р. усіх жителів села – депортовано; зараз тут знаходиться 50 будинків.

   Доказом давньої слави Корчмина є цінна пам’ятка – дерев’яна церква Богоявлення. Спочатку її  будівництво датували 1658 роком та під час реставраторських робіт відкрили на південному зрубі нави інскрипцію з датою ,,1570”. Завдяки знахідці, святиня стала старшою майже на століття. У такий спосіб корчминська церква здобула звання найстарішої дерев’яної святині. В кінці XIX ст. до храму добудували дві ризниці та передсінок.

   З Корчмина також походить відома у регіоні чудотворна ікона Матері Божої з середини XVII ст. Образ знайшла на початку  90-х у Махнувку Ядвіга Стирна з реставраційної майстерні Фундації св. Володимира, що у Кракові. Потім ікону передали парафіяльній церкві в Любліні, де її ще раз відреставрувала Ірена Слюсаренко з Музею села у Любліні.

   Як греко-католицька святиня церква в Корчмині діяла до 1947 року. Саме тоді відбулася депортація з села українців. Тоді тут проживало приблизно 1000 людей. Декілька наступних років святиня була філіальним костелом римо-католицької парафії в сусідньому Махнувку. Залишена на призволяще на початку 50 років, поступово руйнувалася: 1955 – знищений східний зруб, 1959 – завалилися ризниці, 1963 – під час грози впав передсінок.

   У 60-х роках колишній корчминець, пан Я. Лапчук, декілька разів звертався до Міністерства культури. Безрезультатно. В 1966 директор управління охорони пам’яток   Я. Праснік написав: „…технічний стан церкви в Корчмині настільки жахливий, що її не можливо відбудувати. Відреставрувати – тим паче”. Не зважаючи на радикальний висновок, пам’ятка пережила наступні кілька десятиліть. Від січня до березня 1974 року вимірна група під керівництвом інспектора М. Годлевського провела інвентаризацію об’єкту та розробила ситуаційний план.  У технічному описі  зазначається: „будівля знищена настільки, що її не можливо відбудувати”. У квітні 1985 року кілька десятків колишніх жителів Корчмина написали лист до Міністерства культури та мистецтва з проханням врятувати церкву, що гине.

   Допомога надійшла тільки в 1990 році, коли розпочалися реставраційні роботи. Фінансова підтримку забезпечило Товариство опіки над пам’ятками. Церкву розібрали, замінили знищені елементи та відреставрувати те, що залишилося. У 1994 році розпочалося повторне зведення храму. З огляду на брак грошей, ремонтні роботи часто зупинялися. Востаннє таке відбулося у січні  2000 року після встановлення куполу над навою. Професор Р. Бриковський в листі до Генерального реставратора пам’яток від 12 липня 2000 року пише: ”… повоєнна історія цієї цінної пам’ятки зовсім не показує польську реставраційну службу в хорошому світлі ані в часи ПНР, ані, на жаль, в останньому десятилітті”.

   Під час передачі церкви греко-католицькій парафії в Любліні у 2003 році, ситуація виглядала так:  стіни без даху над презбітеріум та бабинцем, відсутність строп, балок, підлоги, дверей, вікон, обладнання, електрики. Також негайних заходів вимагала церковна територія: цвинтар з кількома надгробками, котрий треба було очистити від кущів та іншого сміття.

   Цінність та важливість церкви в Корчмині у тому, що це не лише найдавніший дерев’яний храм на Люблінщині, але і найстарший з досі існуючих церков на території поширення Східної духовності у Польщі. Храм також є цікавим конструктивним рішенням будівництва зрубів, що стоїть на деревяних стовбурах. Швидше за все, цей метод походить з давньої  конструкції, котру застосовували в церковній архітектурі ще у XIX ст. Система, котра дозволяла повітрю вільно циркулювати, сприяла кращому збереженню дерева, не допускаючи надмірної вологи чи ураження грибком підвалів.

   Збудована із сосни, зміцнена зсередини та назовні. Тридільний, покритий купол на восьмибічному тамбурі з псевдо-ліхтарем. Вікна оздоблені різьбленими рамами. Всередині можна розгледіти залишки фресок з сімнадцятого та вісімнадцятого століть, написи й дати. Як один з найцінніших обє’ктів церковного мистецтва з нестандартними пропорціями, церква в Корчмині має надважливе значення для історії архітектури. Навіть тільки через те, що є доказом історичного твору, вписаного в ландшафт.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Бриковський Р., У справі пам’яток дерев’яної церковної архітектури. Пов. Томашов-Любельський., (в:) Охорона памяток XXV: 1972 н. 4

Бриковський Р., Спалена церква з Гульчі та церковний ансамбль томашовсько-грубешовський, (в:) Oхорона пам’яток XXVII: 1974 н. 1

Бриковський Р., Друге обладнання пам’яток, (в:)  8: 1982

Церква у селі Корчмин на Люблінщині (в:) Церковний календар 1972, Варшава 1972

Гіль A., Хелмська православна єпархія до 1596 р., Люблін-Хелм 1999.

Горак Я., Давні дерев’яні церкви Замойського воєводства, Замость 1984.

Інвентаризація вимірною групою під керівництвом інспектора М. Годлевського  Варшава 1974

Каталог памяток мистецтва т. VIII вой. Люблінське з.17, пов. Томашов-Любельський., Варшава 1964

Колбук В., Східні церкви Речі Посполитої біля 1772 року, Люблін 1998

Годлевський М., Церква в Корчмині. Інвентаризація, Варшава 1974, воєводське управління охорони пам’яток у Любліні, відділ в Замості.

Каневська М. Долі церков польсько-українського пограниччя, (в:) Сакральне мистецтво та духовність польсько-українського поганиччя на Люблінщині, Люблін 2005

Рикальський Й, Церква в Корчмині. Технічні висновки про стан фундаменту об’єкту, Варшава 1994, воєводське управління охорони пам’яток в Любліні, Відділ в Замості.

Сенюк Бронислав-Мирон, Греко-католицька парафіяльна церква Богоявлення у Корчмині до 1947 року, гм. Ульхувек (у заголовку помилково вказана гм. Долгобичув), пов. Грубєшув. Календар. Фото-документація, Люблін 2002. Текст с. 6, план, фот. 14; список документації, проектів, інвентаризація.

Сенюк Броніслав, Ахітектура брестської частини володимирської дільниці під час інвентаризації 1725-1727, (в:) Люблінщина 1996, н 2, с. 23-51.

Броніслав Сенюк, Церкви Люблінщини, (в:) Долі церков у Польщі.

Сенюк Броніслав Мирон, Термінологія з 18 ст.  у галузі архітектури й мистецтва.

Смоктунович М. П., Церква в Корчмині. Інвентаризація, Варшава 1990, воєводське управління охорони пам’яток у Любліні, Відділ в Замості.

Смоктунович M. П., Церква в Корчмині. Проект реставрації, Варшава 1993, воєводське управління охорони пам’яток в Любліні, Відділ в Замості.

Смоктунович М. П., Церква в Корчмині. Архітектурна концепція, план реставрації, Варшава 2005, воєводське управління охорони пам’яток в Любліні, Відділ в Замості.

Стирна Ядвіга, Реставрація ікони Корчминської Божої Матері. Публікація: Ікона Божої Матері з Дитям з Корчмина, (в:) Краківські українознавчі зошити, T.I/II, 1992-1993, с. 373-384, ілюстрація.

M. Урбаняк, Інвентаризація церкви та дзвіниці, Варшава 1971, воєводське управління охорони пам’яток у Любліні в Любліні, відділ в Замості.